Проблеми з водою, зв'язком та транспортом: як живе віддалене краматорське село, у якого навіть назви немає

Розповідаємо та показуємо частину Краматорська, про яку ви могли не знати

Надпис "Шабельківка" над сірою плямкою на гугл мапах на тому місці, де воно розташоване. Якщо збільшити зображення, надпис зникає, але назви вулиць на мапі не з'являються. Вони просто не підписані.

Сьогодні ми розповідаємо, як живе село без імені на далеких околицях Краматорська.

Є таке село у Краматорську

- Спочатку совхоз Крупськой, потім Степове, потім ще щось. У кого що в голові, той так і називає, - розповідає Володимир Дмитрович. Він живе тут з 1978 року. На питання, звідки ви - "А хто мене спитає?" - готовий відповісти так:

- З Безіменного. Між собою так говоримо.

Володимир Дмитрович живе у Степовому з 1978 року

Колись одне з відділень радгоспу Крупської, потім філія "Степове" ДП "Агрофірма "Шахтар" (шахти ім. Засядька), а зараз - адміністративно частина Шабельківки, до центру якої від Безіменного-Степового кілька кілометрів.

- Воно ніде не числиться. Ну яке відношення це село має до Шабельківки? - запитує Володимир Дмитрович.

Сьогодні на вулицях Степового простіше зустріти курей та котів, ніж дітей та молодь. Але нема де правди діти, - коли ми робили цей репортаж, то бачили й малечу, й підлітків.

- Колись тут були клуб, магазин, контора та баня. Був і дитячий садочок. В мене діти вже були здорові, туди не ходили. Правда, при Звягільському туди заселилася охорона - розікрали, розкурочили все, - розповідає пан Володимир, - Зараз є три магазини. А в школу діти ходили на Шабельківці.

До великої війни кілька разів на день ходив 19-й, а тепер лише вранці та ввечері 25-й. Та й той запустили пару місяців назад.

- Ну що це за автобус? Поїхав на базар, а потім треба до шостої вечора подождать, щоб додому попасти, - реагує на розклад 25-го Володимир Дмитрович.

Тому якщо треба зі Степового до міста, то місцеві "кооперуються" з кимось, у кого є автівка.

Аграрна доля Степового

Я спитав пана Володимира, чим займаються люди у Безіменному-Степовому:

- Я от уже з дивана не встаю. А так хто чим займається - хтось бізнесом, а є хлопці, які позабирали паї та фермерують, - відповів він.

У дворах та біля них по селу помітно різну техніку та причіпні агрегати. А такий старенький комбайн, як на фото, ще на ходу та працює на свого господаря.

Радгоспне минуле Степового видно також у табличках з назвами вулиць.

Безіменне-Степове все ж таки є частиною Краматорська. Це відбилося у перейменуванні деяких вулиць. Замість російського природознавця Василя Докучаєва тепер є вулиця Григорія Данилевського, українського російськомовного письменника родом з Ізюмщини. А Василя Вільямса, російсько-радянського вченого-ґрунтознавця, замінила вулиця українського письменника Юрія Яновського.

Але жодної оновленої таблички побачити не вдалося.

Найдоглянутіша хата у Степовому

Ліворуч - будинок на шість господарів

Видно, що значну частину будинків у Степовому збудував радгосп - тут чимало типових на двох або більше господарів. Подібні будинки можна побачити, наприклад, на "Совхозі" поблизу Біленького. Але є навіть "багатоквартирна" хатинка на шість господарів.

Деякі занедбані, а в інших, мабуть, живуть ті самі одноосібники, які готові вкладати свої кревні в оновлення житла.

Газ у Степовому є не в усіх, але за бажанням провести його можна.

"Переселенка" з Краматорська

Раїса називає себе "переселенкою з Краматорська". Жінка розповіла, що її квартира у місті постраждала під час одного з обстрілів. Попри те, що вікна у квартирі замінили на нові, Раїса живе зараз у Степовому:

- У чоловіка тут діти, вони з онуками виїхали в Одеську область. Тож ми залишилися як сторожа. Бо ви ж знаєте, що зараз кинеш дом без господаря - і буде йому фініш.

Один з місцевих магазинів

Жінка каже, що з водою у Степовому не дуже:

- Зранку встали - води не було, а близько 8-ї вже з'явилася. А зараз ще потеплішає, - люди почнуть поливати городи. То буде зранку дві години вода та дві ввечері.

Минулої зими з водою у селі деякий час було зовсім погано. Тоді воду привозила машина Водоканалу.

Як і пан Володимир, Раїса також жаліється на транспорт:

- От, наприклад, о 6-й ранку я звідси поїду. А назад автобус аж у пів на шосту вечора. До Шабельківки кілька кілометрів пішки, не находишся.

Але не все так погано. Раїсі подобається природа, серед якої вони зараз живе, та добрі люди Степового, які одне одному допомагають.

- Як якась гуманітарка, одразу розказують, давай реєструватися усі. Видають допомогу на Шабельківці, але оце місяці три як хліб гуманітарний стали сюди привозити. Бо ну хто ж туди за ним поїде. Там і своїх вистачає та й людям старше за мене дуже важко діставатися.

А от фото Раїса на жаль не схотіла зробити.

Руїна

Будинок, у якому живе "переселенка з Краматорська" доглянутий - нові вікна та паркан цілий. Але у Степовому чимало занедбаних та закинутих хат.

У кількох багатоповерхівках села нові пластикові вікна стоять по сусідству з розбитими шибками. Як-от у найвищому будинку Степового, - в ньому аж три поверхи та два під'їзди. На дитячому майданчику місцевого "хмарочоса" відпочиває іграшковий цар зверів. Це підсилює враження, наче все село відпочиває - довше, ніж хотілося б.

Зміни для Степового

На моє питання, що бажано б поміняти у житті Безіменного-Степового, Володимир Дмитрович відповідає:

- Та не так уже й багато - щоб зв'язок нормальний налагодили та додали хоча б ще один автобус, в обід. Щоб хоч на ринок у місто можна нормально з'їздити було - зранку поїхав, вдень назад.

Підхід до Степового з боку Ясногірки

А щодо можливого ремонту доріг та вулиць Степового давній його мешканець відповів на свій лад:

- Вони не всі асфальтовані, та й нехай. Зате ніхто не ганяє.

Далека околиця живе своїм непомітним для решти міста життям. На те, що у Краматорську щось відбувалося останніми перед війною роками, тут натякають хіба що вітряки.

Вони можуть здаватися зовсім близькими, як і зміни для Степового. Але щоб дістатися до них, знадобляться час та сили.

Фото — Ярослав Хмарський/Kramatorsk Post.

Джерело: КраматорскПост

Коментарі можуть залишати тільки зареєстровані користувачі